літературний портал: Готуємось до олімпіади

Перевірте знання матеріалу 9 класу

Заняття 1.

1. Установіть відповідність між жанром і персонажем твору

1 трагедія А) Ленський

2 роман у віршах Б ) Дорант

3 комедія В) Мазепа

4 поема Г) Гуллівер

5 роман Д) Печорін

2. Вкажіть імена героїв, автора та твір

А. Чиновник в одному з численних департаментів місцевої адміністрації.

Б. Обдарована та глибока людина, змушена жити в похмурі роки після розгрому декабристів. Розчарованість у житті, відсутність високих суспільних ідеалів, усвідомлення своєї нікчемності, непотрібності – це про нього.

В. Молодий франт з багатим спадком, людина з дуже складним і суперечливим характером.

Г. Колись, ще молодим юнаком, за кохання він поплатився тяжкими випробуваннями, біллю й страхом

Д. Він вчився на хірурга, а потім його захопленням стали мандри

3. Назвіть особливості композиції роману М. Лермонтова "Герой нашого часу". Яка її роль в розкритті характеру Печоріна?

4. За біографічними фактами установіть ім'я письменника.

А. Його називали "сонцем російської поезії".

Б. Він народився в Україні, а став класиком російської літератури.

В. Став відомим 10 лютого 1837 року, а через декілька днів його заарештували.

Г. Був англійським лордом, але воював за свободу Греції.

Д. Засновник романтизму у німецькій літературі, діяч національно-визвольного руху.

5. Назвіть основний конфлікт пєси Генріка Ібсена "Ляльковий дім".

6. Укажіть рису, не притаманну реалізму:

а) історизм;

б) наявність героя-бунтаря;

в) типові характери в типових обставинах;

г) соціальний аналіз.

7. Як повязана доля Бальзака з Україною?

8. Що сатирично зображує Свіфт у частині «Гуллівер в Ліліпутії»

9. Заповніть таблицю-анкету

Назва твору	«451° за Фаренгейтом»	«Гобсек»	«Пігмаліон»
Автор
Головні герої
Жанр
Тема
Проблематика

10. Складіть тези до власного виступу на тему: «Просвітництво як напрям у світовій літературі»

Перевірте знання матеріалу 8, 9 класу

Заняття 2. Сторінки літературної історії

1.Літературний напрям, що обрав культ «класиків» (передусім — античних письменників) та розуму:
а) Просвітництво; б) класицизм; в) романтизм.

2. Дотепність, парадоксальність, контрастність зображення характерні для мистецтва:
а) класицизму; б) бароко; в) Просвітництво.

3. Віра в те, що, використовуючи можливості людського розуму, можна поліпшити світ, була притаманна митцям:

а) бароко; б) романтизму; в) Просвітництва.

4.Культу розуму, що панував у класицизмі, сентименталізм протиставив культ:
а) творчої уяви; б)здорового глузду; в) почуття.

5.Представники просвітницького реалізму ставили собі за мету:
а)    ідеалізацію картини життя;
б)    якомога більш точне і достовірне відтворення життєвих
реалій;
в)    протиставлення реального життя і уявної дійсності.

6.Протиставлення двох світів — реального й ідеального — характерне для поетики:
а) реалістів; б) романтиків; в) класицистів.

7.Визначте, художнім ознакам якого літературного напряму відповідають дані образи: «радісний біль», «багатий жебрак», «німий промовець», «блаженна мука»:
а)    сентименталізму;
б)    класицизму;
в)    бароко.

8.Єдність місця, єдність часу, єдність дії притаманна драматургії:
а) романтизму; б) бароко; в) класицизму.

9.Виняткові характери у виняткових обставинах діють у творах письменників:
а) романтиків; б) реалістів; в) класицистів.

10.Епохою бароко прийнято вважати:
а) XVI століття; б) XVII століття; в) XVIII століття.

11.Стилю бароко притаманні:
а)    алегоричність, містицизм;
б)    чітка і прозора образність;
в)    відмова від фантастики та вигадки.

12.Відповідно до вимог раціоналізму та художньої правдоподібності свої твори писали:
а) класицисти;
б) представники літератури бароко;
в) сентименталісти.

Перевірте знання матеріалу 8, 9 класу

Заняття 3. Сторінками літературних творів

1. З якого твору ці уривки?

1) Дозвольте ж мені довести справу до кінця. Отож він прибув сюди просити у вас руки вашої донечки, а щоб його майбутній тесть був гідний такого вельможного зятя, він — з ласки своєї — надає вам звання «мамамуші», — це в них такий високий сан у їхній країні

2) Обнімітесь, мільйони,

Поцілуйтесь, мов брати!

Вічний Отче доброти,

Дай нам ласки й охорони!

3) Ми всі навчались небагато,

Абияк і абичого,

Тож вихованням здивувати

В нас можна легко хоч кого.

Про юнака судці суворі

В загальнім присудили хорі:

Учений хлопець, та педант.

4. Привільний Рейн затих;
Вечірній промінь грає
Ген на шпилях гірських.
Незнана красуня на кручі
Сидить у самоті.

Упали на шати блискучі
Коси її золоті.

5. Його до мене підвели.
І в лютім запалі тоді
Мене стайничі молоді

Йому на спину завдали,
Різучі в'яжучи вузли,
Жахнули скакуна — і враз
На волю випустили нас...

6) З деяких причин не варто надокучати читачеві подробицями наших пригод у тих морях. Досить буде сказати, що, коли ми прямували до Ост-Індії, нас захопив страшний шторм і відніс на північний захід од Вандіменової Землі; як показали виміри, ми опинились на 30 градусах і 2 мінутах південної широти. Дванадцятеро наших матросів померли від надміру тяжкої роботи та поганого харчу, а реіпта зовсім знесиліла.

7) Коли і в який час він вступив до департаменту і хто призначив його, цього ніхто не міг пригадати. Скільки не змінялось директорів та всяких начальників, його бачили всі на одному і тому самому місці, в тім самім стані, на тій самій посаді, все тим самим чиновником для письма...

8) «Сто чортів! Усі мені дорікають, що я, мовляв, злигався з вельможними панами, а на мою думку, немає нічого приємнішого, як знатися з вельможним панством. Від них маєш тільки повагу та шану. Далебі, я дав би собі на руці два пальці відрубати, аби народитися вдруге — графом чи маркізом».

9) На обличчі Монтега застигла посмішка-гримаса, яка з'являється на губах людини, коли її раптом обпалить вогнем, і вона рвучко відсахнеться від його пекучого доторку.

10) Адвокатура — це такий непевний хліб, особливо, якщо хочеш братися тільки за найчистіші, хороші справи. А Торвальд, звичайно, за інші ніколи не брався, і я, зрозуміло, цілком з ним згодна. Ах, ти розумієш, які ми раді. Він займе посаду з нового року і одержуватиме велику платню і добрі проценти. Тоді ми зможемо жити зовсім по-іншому, ніж досі жили, — так, як нам подобається.

11) Авжеж, усі бачили! Яке вам до неї діло? Нічого пхати носа, куди не слід! Вислужується чоловік! Записує, що люди говорять! Дівчина йому й слова не мовила! А якщо й сказала, то що? Добре мені діло: вже дівчині й від дощу не можна заховатись без того, щоб її не скривдили!..

12) Мої принципи змінювалися залежно від обставин, я мусив їх змінювати на кожній географічній широті. За те, чим у Європі захоплюються, в Азії карають. Те, що в Парижі вважають пороком, за Азорськими островами стає конче потрібним.

Перевірте знання матеріалу 8, 9 класу

Заняття 4. Теорія літератури

1) Драматичний твір, в основу сюжету якого покладений особливо гострий конфлікт між прагненнями людини та неможливістю їх втілення в реальності, — це:
а)    драма;
б)    трагедія;
в)    комедія дель арте.

2) Жанр високої комедії Мольєра поєднував у собі ознаки:
а)    комедії і трагедії;
б)    комедії і лірики;
в)    комедії і епосу.

3) Художній образ, у якому свідомо порушуються норми життєвої правдоподібності, підкреслено протиставляються реальне та ірреальне, ті чи інші сторони зображуваного змальовуються у фантастично перебільшуваному, загостреному вигляді:
а)    гротеск;
б)    алегорія;
в)    символ.

4) Особливо їдка і гостроущиплива сатира, яка має на меті висміювання тих або інших негативних явищ дійсності:
а)    сарказм;
б)    іронія;
в)    гумор.

5)Поетична строфа на 14 рядків, внутрішньо поєднаних у два чотиривірші і два тривірші зі схемою римування: абба — абба — ввг — дгд:
а)    онєгінська строфа;
б)    сонет;
в)    катрен.

6) Роман, у якому основна увага автора зосереджена на злободенних соціальних питаннях і проблемах їх впливу на особистість людини:
а)    історичний;
б)    соціально-психологічний;
в)    філософський.

7) Малий епічний жанр, який характеризується динамічним сюжетом, гострим конфліктом і несподіваним фіналом:
а)    новела;
б)    оповідання;
в)    повість.

8) Драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні й побутові явища, розкривається сміш-| не в навколишній дійсності чи людині:
а) драма; б) комедія; в) трагедія.

9) Жанр італійського народного імпровізаційного театру:
а)    інтерлюдія;
б)    інтермедія;
в)    комедія дель арте.

10) Строфа на 14 рядків зі схемою рим АбАб ВВгг ДееД єє:
а)    терцина;
б)    сонет;
в)    онєгінська строфа.

Перевірте знання матеріалу 8, 9 класу

Заняття 5.

1. Укажіть, хто такі просвітники:

а) університетські викладачі;

б) ті, хто видавав і друкував книги; в) освічені люди, які поставили собі за мету навчити грамоти простий народ; г) письменники, філософи, учені, які стверджували, що людина, — досконала істота, здатна сама будувати життя і суспільство.

2. Установіть відповідність між літературним напрямом і його характерними рисами
а) Пишний, барвистий стиль; 1. Бароко

б)орієнтація на античність; 2. Класицизм

в) тяжіння до контрастів, складної метафоричності;

г) нормативність мистецтва.

3. Укажіть, до якого творчого угрупування належав у молоді роки Й. Ґете:

а) акмеїстів;

б) символістів;

в) дадаїстів;

г) штюрмерів.

4.Представником якого літературного напряму був Луїс де Гонгора-і-Арготе?

а) реалізм;

б) бароко;

в)романтизм;

г) класицизм;

д)сентименталізм;

е) ренесанс.

5. Позначте основні ідеї Просвітництва:

а) культ разу му, науки;

б) віра у творчі можливості людини, в її здатність перебудува ти світ на розумних засадах;

в) виховання високоморальної, гармонійної людини за закони ми розуму; г) культ не високоморальної, а сильної людини; д) прославлення монархізму та релігії;

е) проголошення цінності людини незалежно від її походження, утвердження рівності всіх людей.

6. Укажіть століття, яке увійшло в історію людства як доба Просвітництва:
а)ХVІст.;

б)ХVIIст.;

в) XVIII ст.

г) XIX ст.

7.Укажіть, хто з цих авторів не жив у добу Просвітництва:
а) Д. Дефо;

б) Д. Дідро;
в) Ж.-Ж. Руссо;

г) Г. Гейне.

8. Укажіть зайве правило творення драматичних творів доби
класицизму.
а) єдність дії;

б) єдність характерів;
в) єдність місця;

г) єдність часу

9. Укажіть пропущене в реченні слово.
Біблія нового часу, яка пояснювала все життя з позицій Розуму і налічувала 28 томів,— це................................................

10. Встановити відповідність

Біблія - ____ Коран - ____ Веди - ____

А)Священна книга іудеїв та християн

Б) Священна книга мусульман

В) Священна книга арійців

11. Встановіть відповідність

«Іліада» - ____

«Ромео і Джульєтта» - ____

«Дон Кіхот» - _____

«Буба» - _____

«Маленький принц» - _____

«Енеїда» - _____

«Метаморфози» - _____

А) Шекспір, Б) Вергілій, В) Гомер,

Г)Сервантес, Д) Космовська, Є) Овідій),

Ж) Екзюпері, З) Петрарка

12. Встановіть відповідність між письменником та жанром його творів

Шекспір - ____

Сервантес - _____

Гомер - _____

Омар Хайям - _____

Петрарка - _____

Екзюпері - _____

Данте - ____

А) повість-казка, Б) сонет,

В) роман, Г) епічна поема, Д) рубаї, Є) трагедія

13. Встановіть відповідність

Сервантес - _____

Гомер - _____

Омар Хайям - _____

Петрарка - _____

Мольєр - ____

Космовська - ____

Сапфо - ____

А) античність, Б) середньовіччя, В) Відродження, Г) Бароко,

Д) класицизм, Є) сучасна література

14. Напишіть ключові слова, які характеризують певні добу, стиль, напрям (по 3-5 слів)

Античність - _____________________ _______________________ _____________

Середньовіччя - _____________________ ___________________ _______________

Відродження - _____________________ ___________________ ______________

Бароко - _____________ __________________ __________________

Класицизм - _____________________ ____________________ ______________

Просвітництво - ____________ _________________ ___________________

Романтизм - ____________ ________________ ___________________

Реалізм - ______________ ________________ _________________

Закріплення теоретичного матеріалу. 8, 9 клас

Заняття 6.

Художньо-стильові напрями і течії в літературі

Перед тим як розбиратись із конкретними літературними напрямами, методами, стилями, спочатку слід довідатися, як тлумачаться в теорії літератури ці поняття.

Художній метод — це сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного відтворення світу, спосіб осягнення дійсності засобами мистецтва. В історії літератури виділяють такі художні методи: бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, натуралізм, модернізм. Кожний художній метод (за винятком модернізму) має відповідний літературний напрям. Напрям користується певним методом, заснованим на ньому.

Літературний напрям — це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом (поєднанням) художнього методу та індивідуального стилю письменника. Категорія напряму передбачає об'єднання митців на основі єдиного методу, а також певну схожість індивідуальних стилів. Кожному літературному напрямові відповідає сукупність творів, які мають спільні, характерні риси. У межах одного літературного періоду може виступати кілька літературних напрямів, наприклад, у Просвітництві — класицизм, рококо, сентименталізм. Назва домінантного (провідного) напряму нерідко стає назвою цілого періоду, а його часові межі — межами періоду (бароко, романтизм, модернізм).

Основні літературні напрями:

- Античність (VIII до н.е.— V ст. н.е.);

- Середньовіччя (V - ХV ст.);

- Відродження (XІV — XVІ ст. н.е.);

- бароко (XVII — XVIII ст.);

- класицизм (XVIII — початок XIX ст.);

- сентименталізм (друга половина XVIII — початок XIX ст.);

- романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.);

- реалізм (друга половина XIX ст.);

- модернізм (кінець XIX — XX ст.);

- імпресіонізм, символізм, неоромантизм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, екзистенціалізм тощо;

- постмодернізм (з 1980-х pp.).

Літературні напрями можуть мати складові частини. Ці розгалуження напрямів називають течіями чи школами.

Стиль — сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника. Поняття стилю сьогодні є багатогранним. У літературознавстві також спостерігається багатозначність цього поняття. Дослідники розглядають:

- стиль доби; стиль напряму й течії;

- стиль письменника і стиль певного періоду його творчості; стиль твору і стиль його окремого елемента.

Найпоширенішим у науці про літературу є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, «творчого обличчя» окремого письменника. Отже, індивідуальний стиль — це прояв сукупності особливих істотних ознак таланту письменника в конкретному художньому творі чи у всій його творчості, індивідуальне втілення художнього методу.

БАРОКО

Напрям у мистецтві та літературі XVII—XVIII ст., який прийшов на зміну Відродженню, але не був його запереченням. Бароко синтезувало мистецтво готики й ренесансу.

Визначальні риси бароко:

- посилення ролі церкви і держави, поєднання релігійних і світських мотивів, образів;

- мінливість, поліфонічність, ускладнена форма;

- тяжіння до різких контрастів, складної метафоричності, алегоризму;

- прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору;

- трагічна напруженість і трагічне світосприймання;

- настрої песимізму, скепсису, розчарування.

Українське бароко виникло у першій чверті XVII ст. і розвивалося протягом двох віків в усіх жанрах тодішньої літератури, зокрема в проповідях І. Галятовського, А. Радивиловського, в поезії Л. Барановича, І. Величковського, Г. Сковороди та інших. Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня, але й світська поезія також мала різноманітні жанрові форми: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо. Серед найоригінальніших творів українського бароко виділяють «віршові іграшки»: акростих (коли початкові літери кожного рядка утворювали ім'я автора) і мізостих (коли потрібні слова складалися з літер, що знаходилися посередині вірша), кабалістичні вірші (числове значення слов'янської абетки давало можливість підрахувати рік написання твору), фігурні вірші (друкувались у формі серця, хреста, яйця тощо), «раки літеральні» І. Величковського — вірші, рядки яких можна читати однаково як справа наліво, так і зліва направо тощо.

КЛАСИЦИЗМ

Напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше з'явився в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції XVII-ст. Цей напрям певною мірою притаманний усім європейським літературам, а в деяких зберігав свої, позиції аж до першої чверті XIX СТ. ДЛЯ класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним; підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і, в першу чергу, «Поетика» Аріcтотеля, теоретичні засади якого втілювала французька «Плеяда» (XVII ст.). У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру і стилю, класицизм спирався і на філософію раціоналізму. Першою важливою спробою формування принципів класицизму була «Поетика» Ж. Шаплена (1638), але найпослідовнішим, найґрунтовнішим був теоретичний трактат Н. Буало «Мистецтво поетичне»,(1674).

Визначальні риси класицизму:

- раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);

- наслідування зразків античного мистецтва;

- нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця);

- обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

- у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;

- аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви;

- встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

Класицисти вважали, що призначення літератури —виховувати людину, але не шляхом читання моралей чи нотацій, а насолодою, яку-мусить давати мистецтво.

Розвиткові класицизму в Україні не сприяли ні політичні, ні загальнокультурні умови. Поширення набули переважно тільки «низькі» жанри — травестійна поема, комедія, байка. Але саме завдяки цій неповноті класицизму в українській літературі відбувається епохальний перехід від українізованої книжно-слов'янської до живої народної мови. Так започатковується нове відродження українського письменства, а згодом і нації в цілому. Представники українського класицизму — І. Котляревський, Г. Квітка-Основ'яненко, П. Гулак-Артемовський, П, Білецький-Носенко та ін.

ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ЛІТЕРАТУРНА ДОБА

ПРОСВІТНИЦТВО — так називають інтелектуальний і духовний рух кінця XVII - початку XIX ст. у Європі та Північній Америці. Він виявився природним продовженням гуманізму Відродження та раціоналізму початку Нового часу, які заклали основи просвітницького світогляду: відмову від релігійного світорозуміння та звернення до розуму як до єдиного критерію пізнання людини й суспільства.

Просвітництво зародилось в Англії наприкінці XVII ст. у творах його засновника Дж. Локка та його послідовників були сформульовані основні поняття просвітницького вчення: «спільне благо», «природна людина», «природне право», «природна релігія», «суспільний договір».

У XVIII ст. центром просвітницького руху стає Франція. На першому етапі французького Просвітництва головними постатями були Шарль Монтескьє та Вольтер. У працях Монтескьє набуло подальшого розвитку вчення Локка про правову державу. Вольтер був ідеологом освіченого абсолютизму та прагнув прищепити ідеї Просвітництва монархам Європи. Він виступав проти релігійного фанатизму та блюзнірства, церковного догматизму та панування церкви над державою та суспільством.

На другому етапі французького Просвітництва основну роль відіграли філософ і письменник Дені Дідро та інші вчені-енциклопедисти.

їхня праця «Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел» (1751-1780) була першою науковою енциклопедією, у якій викладались основні поняття в області фізико-математичних наук, природознавства, економіки, політики, інженерної справи й мистецтва. У більшості випадків, статті були ґрунтовними й відображали найновіший рівень знань. У створенні «Енциклопедії» брали активну участь Вольтер, Кондильяк, Гельвецій, Гольбах, Монтескьє, Руссо. Статті з конкретних галузей знання писали фахівці — науковці, письменники, інженери.

Третій період висунув постать Ж.-Ж. Руссо. Він став найвідомішим популяризатором ідей Просвітництва. Руссо запропонував свій шлях політичного устрою суспільства. У трактаті «Про суспільний договір, або Принципи політичного права» (1762) він висунув ідею народного суверенітету. За нею, уряд отримує владу з рук народу у вигляді доручення, яке він зобов’язаний виконувати відповідно до народної волі. Якщо він цю волю порушує, то народ може обмежувати, видозмінювати чи забирати дану ним владу. Ідеї Руссо знайшли свій подальший розвиток у теорії та практиці ідеологів Великої французької революції.

Період пізнього Просвітництва (кінець XVIII - поч. XIX ст.) пов’язаний з країнами Східної Європи, Росією та Німеччиною. Новий імпульс Просвітництву надає німецька література і філософська думка. Німецькі просвітителі були духовними спадкоємцями ідей англійських і французьких мислителів, але в їхніх творах вони трансформувались і набули глибоко національного характеру. Самобутність національної культури та мови стверджував Йоганн Готфрід Гердер. Його основний твір «Ідеї до філософії історії людства» (1784-1791) став першою ґрунтовною класичною працею, з якою Німеччина вийшла на арену світової історико-філософської думки. Філософським пошукам європейського Просвітництва була співзвучна творчість багатьох німецьких письменників. Вершиною всесвітньо відомого німецького Просвітництва стали твори Фрідріха Шиллера, Г. Е. Лессінга й особливо «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете. У формуванні ідей Просвітництва важливу роль відіграли філософи Г. В. Лейбніц та Іммануїл Кант.

Протягом усього розвитку Просвітництва у центрі міркувань його ідеологів находилось поняття «розум».

Характерною особливістю наукової думки Просвітництва було те, що вона орієнтувалась на практичне використання досягнень науки в інтересах

РОМАНТИЗМ

Один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень. Як новий тип свідомості й ідеології, що охопив різні напрями людської діяльності (історію, філософію, право, політичну економію, психологію, мистецтво), романтизм був пов'язаний із докорінною зміною всієї системи світоглядних opієнтацій і цінностей.

Визначальні риси романтизму:

- заперечення раціоналізму доби Просвітництва;

- ідеалізм у філософії;

- вільна побудова творів;

- апологія (захист) особистості;

- неприйняття буденності й звеличення «життя духу» (найвищими виявами його були образотворче мистецтво, релігія, музика, філософія);

- культ почуттів;

- ліричні та ліро-епічні форми;

- захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;

- інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.

Романтизм іноді вдається до смішного, гумористичного, чудернацького.

Своєрідним явищем поетики романтизму стає так звана «романтична іронія».

Ще одним засобом романтичного пізнання Всесвіту стає гротеск, поряд з яким використовуються й інші форми умовної образності. Митець-романтик не відтворює дійсність, а перетворює, «романтизує» її. І цей новий умовний світ для романтика є прекраснішим за реальний. Хоча ці «два світи» далеко не завжди співіснують у гармонійній єдності. Митці часто відчувають цілковитий розлад між мрією та дійсністю, що спричиняє настрої безнадії та відчаю. Такий романтичний умонастрій дістав назву «світової скорботи». Світового значення набула творчість таких представників романтизму, як Д. Байрон, В. Скотт (Англія); Г. Гейне, Ф. Шіллер (Німеччина); В. Гюго (Франція) та ін.

Український романтизм охоплює період 20—60-х років XIX століття. Виникнення цього літературного напряму в Україні пов'язане з публікацією в 1827—28 pp. творів П. Гулака-Артемовського «Твардовський» і «Рибалка», з появою «Малоросійських пісень» М. Максимовича в 1827р., а також створенням літературного гуртка І. Срезневського в Харківському університеті наприкінці 20-х pp. Українські романтики мали кілька своїх осередків: у Харкові діяли Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров; у Львові — М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький («Руська трійця»), М. Устиянович; у Києві — кирило-мефодіївці М. Костомаров (яким переїздить з Харкова), Т. Шевченко, П. Куліш.

РЕАЛІЗМ

Літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення. Першим теоретиком реалізму вважається художник Ж.-Д.-Г. Курбе, який у передмові до каталогу виставки своїх творів під назвою «Реалізм» (1855), обґрунтував програмові засади напряму. Розробку теоретичної бази продовжили письменники Шанфлорі та Л.-Е.-Е. Дюранті, які виступили з деклараціями на сторінках журналу «Реалізм» (1856—1857).

Визначальні риси реалізму:

- раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);

- правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;

- принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;

- характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;

- конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;

- вільна побудова творів;

- превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;

- розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

XIX ст. дало світовій літературі таких видатних письменників-реалістів, як Стендаль, П. Меріме, О. Бальзак (Франція); Ч. Діккенс, У. Теккерей, Т. Гарді, Ш. Бронте (Англія); Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов (Росія).

Серед українських реалістів — Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко

Приклади олімпіадних завдань

Завдання ІІІ етапу

учнівської олімпіади із зарубіжної літератури

2018 рік

8 клас

Час виконання - 240 хвилин

1.Напишіть твір на одну із запропонованих тем. (До 50 балів)

· «Щаслива рука поета, чия ліра підтримує людину у світі буття» Кому із поетів ви могли б адресувати ці слова і чому?(На прикладі вивчених творів зарубіжної літератури).

· «Та що ім’я? Назви хоч як троянду,/Не зміниться в ній аромат солодкий!» Які істини відкрив своїм сучасникам В. Шекспір?

· «Функція театру в тому, щоб збуджувати людей, змушувати їх думати» Про що спонукає вас думати трагедія Есхіла «Прометей закутий» сьогодні?

· «Звів я пам’ятник свій…» Який із вивчених вами цього року творів зарубіжної літератури можна вважати літературним пам’ятником? Чому?

2.За допомогою стратегії кубування опрацюйте поняття «Антична література». (До 12 балів)

1. Опиши це
2. Порівняй
3. Добери асоціації
4. З чого складається
5. Як це можна застосувати
6. Добери по три аргументи, що в цьому доброго і що поганого	«+»	«—»

3.Скориставшись колами Вена, порівняйте подані образи з трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта», встановіть спільне й відмінне між ними. (До 12 балів)

Меркуцiо – Тiбальт

9 клас

Час виконання - 240 хвилин

1.Напишіть твір на одну із запропонованих тем. (До 50 балів)

· «Магія слів, без сумнівів, існує. А якщо ними маніпулює людина обізнана та вміла, ці слова запросто можуть узяти вас у полон». Використайте цитату в будь-якому місці вашого твору, присвяченого роздумам про поезію. (На матеріалі вивчених творів)

· «Покликання кожної людини ‒ мислити самостійно». Чи стосуються ці слова Гуллівера? (За романом Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера…»)

· «Зневажити суд людей неважко, зневажити суд власний ‒ неможливо» (О. Пушкін). Доведіть або спростуйте цю тезу на прикладі вивчених творів зарубіжної літератури.

· «Обранець, людям ще не знаний» Що мене дивує у поезії М. Лермонтова?

· «Хочете краще пізнати людину, зрозуміти її справжню сутність? Попросіть її розповісти про власне народження. Те, що ви почуєте у відповідь, не буде правдою; це буде фантастична історія. Але саме із таких історій ми дізнаємося головне…» Д. Сеттерфілд Яку історію міг би розповісти про себе герой одного із вивчених творів зарубіжної літератури?

2. За допомогою стратегії кубування опрацюйте поняття «романтизм».

(До 12 балів)

1. Опиши це
2. Порівняй
3. Добери асоціації
4. З чого складається
5. Як це можна застосувати
6. Добери по три аргументи, що в цьому доброго і що поганого	«+»	«—»

3. Скориставшись колами Вена, порівняйте вірші Горація

і О. Пушкіна, встановіть спільне й відмінне між ними.

«До Мельпомени» Горація – «Я пам’ятник собі поставив незотлінний...» О. Пушкіна

(Для роботи з текстом Горація оберіть один із перекладів) (До 12 балів).

ОЛЕКСАНДР ПУШКІН

***

Exegi monumentum...

Я пам’ятник собі поставив незотлінний,

До нього вік людська не заросте тропа,

Що перед ним чоло і камінь непоклінний

Александрійського стовпа?

Ні, я не ввесь умру. У лірнім заповіті

Душа переживе видимий мій кінець,

I славен буду я, допоки в білім світі

Лишиться хоч один співець.

Полине гомін мій скрізь по Русі великій,

I знатиме мене усяк її язик,

I гордий внук слов’ян, і фінн, і нині дикий

Тунгуз, і степовий калмик.

I довго житиму я в пам’яті народу,

Що добрі почуття я лірою плекав,

Що в мій суворий вік я звеличав свободу

I за подоланих благав.

О музо! наслухай господнього веління:

Не прагнучи вінця, оподаль від борні

Стрівай байдужістю і осуд, і хваління,

I блазня присуди дурні.

(Переклад Миколи Зерова)

КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК

ДО МЕЛЬПОМЕНИ

Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді.

Піднісся він чолом над царські піраміди.

Його не сточить дощ уїдливий, гризький,

Не звалить налітний північний буревій,

Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний.

Я не умру цілком: єства мого частина

Переживе мене, і від людських сердець

Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець

Пій сходить з дівою в високий Капітолій.

І де шумить Авфід в безудержній сваволі,

І де казковий Давн ратайський люд судив,-

Скрізь говоритимуть, що син простих батьків

Я перший положив на італійську міру

Еллади давній спів. Так не таїсь від миру

І лавром, що зростив святий Дельфійський гай,

O Мельпомено, ти чоло моє звінчай.

(Переклад Миколи Зерова)

ДО МЕЛЬПОМЕНИ

Звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,

Вищий од пірамід царських, простоїть він.

Дощ його не роз'їсть, не сколихне взимі,

Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких -

Часу біг коловий - в прах не зітре його.

Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу

Частка краща моя. Поміж потомками

Буду в славі цвісти, поки з Весталкою

Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.

Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись

Давн за владаря був серед полів сухих,-

Будуть знати, що я - славний з убогого -

Вперше скласти зумів по-італійському

Еолійські пісні. Горда по праву будь,

Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,

Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.

(Переклад Андрія Содомори)

10 клас

Час виконання - 240 хвилин

1.Напишіть твір на одну із запропонованих тем. (До 50 балів)

· «Життя, по суті, дуже проста штука, і людині потрібно докласти багато зусиль, щоб його зіпсувати» (А. Чехов). Використайте цитату в будь-якому місці сповіді героя твору письменника-реаліста.

· Умберто Еко радив письменникам: «Не беріться думати, як прочитають ваші літературні листи, їх можуть зрозуміти зовсім по-іншому». Що у тлумаченні подій, образів, ідей по-іншому сприймаємо в творах письменників-реалістів ми сьогоднішні?

· «Таїна кохання в тому, якими ми станемо» Г. Д. Робертс (На прикладі творів письменників-реалістів).

· «Сонцю передусім треба бути сонцем. Станьте сонцем – вас всі і побачать». Авторське розуміння «звичайності» і «незвичайності» в романі Ф. Достоєвського «Злочин і кара».

2. За допомогою стратегії кубування опрацюйте поняття «реалізм»

(До 12 балів)

1. Опиши це
2. Порівняй
3. Добери асоціації
4. З чого складається
5. Як це можна застосувати
6. Добери по три аргументи, що в цьому доброго і що поганого	«+»	«—»

3.Скориставшись колами Вена, порівняйте героїв творів Стендаля і Ф. Достоєвського, встановіть спільне й відмінне між ними. (До 12 балів).

Р. Раскольнiков – Ж.Сорель

11 клас

Час виконання - 240 хвилин

1.Напишіть твір на одну із запропонованих тем. (До 50 балів)

· «Мислити – це одна з найбільших насолод людського роду» На матеріалі вивчених творів.

· В зоні літературного експерименту. «Орфей на мосту Мірабо». Відображення поглядів на роль поета і поезії в літературі початку ХХ ст.

· «Все буде гаразд, на цьому зведено світ»? Зіставте «злочин» і «покарання» в московських главах роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита»

· У «Посвяті» «Поеми без героя» А. Ахматова пояснювала, що пише на чужій чернетці, адже їй не вистачило паперу. Спробуйте й ви написати твір на «чернетці» Б. Акуніна. Намагайтеся продемонструвати свою читацьку обізнаність з творами зарубіжної літератури.

«Різні автори й джерела вкладали в слово гідність три різні сенси. Перший з них сформульований в «Лексиконі англійської мови» 1772 року: «Гідність - рівень піднесення, ранг (...) Гідність найкраще демонструє пишно одягнена леді(…), прикрашена золотом й дорогоцінним каменями. Сенс слова зрозумілий». (…) За сто з лишком років у словнику Даля читаємо те ж саме: «Гідність – сан, звання, чин, значення». І лише як одне із значень прикметника «гідний»: «згідність з вимогами правди, честі». У другому сенсі великий Кант (…) ствердив у свідомості суспільства ідею про те, що людство в цілому і окремо кожен його представник має гідність уже через приналежність до людського роду.

Не можна сказати, що у концепції людської гідності не знайшлося авторитетних критиків. Шопенгауер називає людську гідність «жупелом пустоголових моралістів». Маркс називав «репет» про людську гідність «втечею від історії в моралізаторство».

· «Я не сказав-(ла) йому правди, як можна? Я пригостив(-ла) його черговою історією. Жалюгідною, злиденною, хирлявою казкою без яскравих деталей та зграбних зворотів: вилинялі клапті, що зметані на живу нитку, обтріпані по краях. Однією з тих історій, що так схожі на реальне життя. Вірніше, на те, що люди уявляють реальним життям, а це зовсім різні речі». Використайте цитату в будь-якому місці вашого твору, присвяченого роздумам про творчість письменника-модерніста.

2. За допомогою стратегії кубування опрацюйте поняття «екзистенціалізм». (До 12 балів)

1. Опиши це
2. Порівняй
3. Добери асоціації
4. З чого складається
5. Як це можна застосувати
6. Добери по три аргументи, що в цьому доброго і що поганого	«+»	«—»

3. Скориставшись колами Вена, визначте, що об’єднує, а що різнить картину П. Пікассо «Скрипка і гітара» та поезію Г. Аполлінера «Зона». (До 12 балів)

Я бачив сьогодні вранці вулицю забув як зветься

Нова і чиста сурмою сонячною ллється

Робітники урядовці вродливі стенотипістки

Щобудня чотири рази по ній проходять пішки

Уранці тричі ревуть там сирени мідні

Дзвін як скажений гавкає там опівдні

Вивіски написи об'яви реклами

Лящать звідусіль папужими голосами

Я люблю цей симпатичний індустріальний модерн

Між вулицею Омон-Тьєвіль і авеню де Терн

Ось молода ще вулиця ти хлоп'я і мама тебе

Убирає в біле або в голубе

Ти дуже побожний як і вірний твій друг Рене Даліз

Пишнота церковна зворушує вас до сліз

(уривок із поезії «Зона»)

Сторінки

Готуємось до олімпіади

1 коментар: